Тактика є основним змістом діяльності футболістів під час гри і найважливішим чинником, який при приблизно рівних показниках фізичної, технічної та психологічної підготовленості двох команд забезпечує перемогу однієї з них.Успіх може принести тільки гнучка тактика. Кожна команда повинна прагнути грати, використовуючи різноманітні тактичні засоби, інакше вона навряд чи зможе досягнути успіху. Оскільки футбольний матч складається з багатьох переходів від атаки до оборони і навпаки, цілком очевидно, що атакуючі і захисні дії кожної команди повинні бути організованими.

Під тактикою слід розуміти організацію індивідуальних і колективних дій, спрямованих на досягнення перемоги над суперником, тобто взаємодія футболістів команди за певним планом, що дозволяє успішно вести боротьбу з суперником. Вміння правильно вирішувати завдання нейтралізації суперника і успішно використовувати свої можливості в атаці і в захисті характеризує тактичну зрілість команди в цілому. Але які б тактичні установки на матч не робив тренер, здійснюються вони діями окремих футболістів. Ось чому без індивідуальної майстерності неможливе проведення чітких групових і командних тактичних дій, які надають грі стрункості та злагодженості.

У футбольній грі тактика і техніка тісно взаємопов'язані. Вирішуючи, кому і яку зробити передачу, чи застосувати дриблінг для обігравання суперника, або ж використати партнера, коли доцільно взяти на себе ініціативу, гравець використовує своє тактичне мислення. А, здійснюючи дію, він показує свою технічну майстерність. Отже, техніка є засобом втілення тактичних задумів гравця, - інструментом тактики. Цілком зрозуміло, що тільки відмінна технічна підготовка дозволяє застосовувати різноманітні тактичні дії, де техніка служить основою тактичної майстерності.

Тактика гри безперервно вдосконалюється в результаті постійної боротьби нападу і захисту. Саме ця боротьба є головною рушійною силою розвитку тактики футболу. Побудова гри за будь-якої тактичної схеми вимагає певної майстерності виконання, тобто техніки.Команда ніколи не зможе грати точніше, швидше і результативніше, ніж їй дозволяє технічна майстерність її гравців. У свою чергу, ніяка нова тактична ідея не буде реалізована, якщо для її реалізації буде потрібно більше того, що вміють робити з м'ячем гравці цієї команди. Правда, можна збагачувати тактику футбольної гри за рахунок таких моментів, які не вимагають технічної майстерності. Наприклад, позиційна тактика, пресинг, високий пресинг, обмеження суперника в просторі та часі, що є результатом розвитку тактичного мислення гравців та організації гри.

Разом з тим потрібно розуміти, що навіть найвибагливіша тактична комбінація, що проводиться в повільному темпі, буде розгадана суперником і не принесе успіху. Тільки швидкість дозволяє футболісту на мить звільнитися від опіки опонента. Швидкість атаки може зруйнувати захисну організацію противника і змусити його робити помилки. Швидкість - це вирішальний фактор футбольної гри. Але одна швидкість без точності не дасть бажаного результату. Неточний пас руйнує добре задуману комбінацію, неточний удар по воротах зводить до нуля добре проведену атаку. Зберігати точність при швидкому темпі - це велике технічне мистецтво, а оскільки швидкість і точність потрібні в будь-якій тактичній грі, стає цілком зрозумілою пряма залежність тактики від техніки гри. Зовсім необов'язково, щоб тактика будувалася на технічно важких прийомах, але завжди обов'язково тактичні задуми втілювати у швидкому темпі, що природно вимагає високого технічного вміння.

Однак у грі бувають моменти, коли гравцеві немає необхідності діяти з м'ячем швидко, наприклад в очікуванні партнера, що виходить на зручну позицію для отримання м'яча або з метою залучення на себе суперника, що потрібно для подальшого ходу гри. Таким чином, футболістові потрібно універсальна технічна школа, яка у всіх випадках гри забезпечила б йому можливість не тільки приймати вірне рішення, алей виконати його. Наприклад, гравець, який не володіє довгим пасом, не зможе виконати діагональну передачу з одного краю поля на інший, щоб змістити акценти атаки на протилежний фланг, - його тактика обмежена його технікою. Захисник, який не вміє точно адресувати м'ячі та відбиває їх куди попало, буде лише захищатися, і то не найкращим чином, замість того щоб віддавати передачі своїм партнерам для розвитку атаки. Його тактика також обмежена його технікою.

Таким чином, якісна залежність тактики від техніки очевидна. Хороша тактика вимагає хорошого технічного виконання. Висока техніка сама підказує тактичні ходи в грі. Які б не були шляхи розвитку футбольної тактики, вимоги останньої до техніки завжди були, є і будуть незмінними: більше швидкості, більше точності і більше майстерності. Працювати з м'ячем швидше, точніше і різноманітніше за суперника - це означає мати не тільки технічну перевагу перед ним, але й тактичну, в плані реалізації більш складних і гострих тактичних задумів.

Основним технічним елементом гравців є біг. Зазвичай найбільше говорять про техніку, маючи на увазі роботу з м'ячем, як гравець завдає удар, виконує передачу чи застосовує дриблінг, менше про тактичну вишколеність гравця з огляду на його атакуючі навики чи захисні і ще менше про його біг, наскільки він еластичний, м’який, наскільки гравець витривалий. Але, якщо нападник не володіє високою швидкістю бігу він ніколи не звільниться від опіки суперника, навпаки захисник закриє його настільки щільно, що в нього не буде жодної можливості отримати м’яча. Тобто гравець не наділений швидкісними характеристиками не зможе виконати свої технічні та тактичні якості і навички, оскільки завжди буде перебувати під пильною увагою суперника. При невеликій різниці в швидкості більш повільний гравець в кожному протистоянні буде в програшній ситуації і більшість ігрових епізодів буде вирішуватися не на його користь.

Якщо обидва гравці швидкі, то більш витривалий отримає перевагу, коли на їх діях буде позначатись накопичення фізичної втоми. Таким чином, ми визначили основні вимоги до бігу. Вибуховість старту, швидкість бігу, витривалість - ось основні фізичні якості, які забезпечують тактику маневру. Ці ж якості також необхідні і для протидії цій тактиці. А для того, щоб зберігати швидкість протягом всієї гри і не вимикатися з гри для відпочинку, необхідна витривалість і економічна, тобто правильна техніка бігу. Швидкість же дає перевагу в єдиноборствах, в боротьбі за м'яч, при дриблінгу і в відборі м'яча. Високий темп гри знижує увагу суперника, технічну точність і здатність тактично зорганізуватися. Темп гри, до якого легко пристосовується противник, не має ніякого тактичного сенсу.

Атлетична здатність окремого гравця швидко бігати є тактичною перевагою, на якій можна будувати тактику команди. Справа в тому, що різниця у технічній майстерності між окремими гравцями рівних за класом команд буває значно меншою ніж різниця в швидкісних якостях гравців. Пояснюється це тим, що технічна майстерність значно легше розвивається, ніж швидкість у всіх її проявах, що є певною мірою вродженою. Крім того, різниця в техніці має менший вплив на результат в єдиноборства двох гравців ніж відмінність в їхніх швидкісних можливостях. Технічної майстерності і тактичного розуміння гри недостатньо, щоб стати хорошим футболістом. Футбол - атлетична гра, що вимагає від гравця повного комплексу якостей - швидкості, сили, витривалості та спритності.

Путівник

Таким чином, аналізуючи тактику гри, ми звертаємо увагу не тільки на формації команд, взаємодії певних груп гравців у нападі та захисті, а також і на технічну майстерність, що дозволяє втілювати тактичні задуми, і на фізичну підготовленість окремих гравців і команди в цілому. На сьогоднішній день тактична підготовка команд перебуває на значно вищому рівні, аніж десять чи двадцять років назад, тому футбольна тактика охоплює зусилля всієї команди. Нині не можна вести мову про закономірність результату, опираючись лише на тактику, але саме тактична підготовка команди є дуже важливою складовою гри. Тож спробуємо вивести основні критерії тактичної оцінки матчу.

Перш за все, необхідно виокремити декілька основних правил, якими необхідно керуватись, спостерігаючи за грою.

Головна різниця між звичайним вболівальником і професійним тренером полягає в тому, що увага тренера чи аналітика зосереджена не лише на м’ячі, варто охоплювати максимально можливу кількість гравців, контролювати їх рухи та маневри, в якому напрямку йде зміщення гравця чи окремої групи гравців в атакуючих діях і як на них реагують суперники… Це можливо, якщо не зосереджуватись лише на м’ячі, а охоплювати і інших футболістів, що ведуть наступальні чи захисні дії, намагаючись створити чисельну перевагу на окремій ділянці поля. Таким чином ви можете не лише бачити, що відбувається безпосередньо на полі, але й уявити чи спрогнозувати наступні кроки футболістів, в нападі чи в захисті.

Чи можливий глибокий тактичний аналіз матчу по телевізору? Так, можливий, але інколи це зробити складно, це пов’язано з н якісним показом гри, коли надто багато уваги приділяється великим планам. Перевагою аналізу на стадіоні є можливість спостерігати за всіма гравцями одночасно. Крім цього, якщо ми хочемо аналізувати окремого футболіста, то глибокий аналіз буде можливим лише на стадіоні.

Якщо ми хочемо розбиратись в тонкощах футбольної тактики, то маємо зберігати концентрацію уваги на протязі всієї гри. Також необхідно визначити формацію, в якій розташовуються команди та виокремити певні групи гравців, які ведуть активну взаємодію на футбольному полі. Важливо зрозуміти за рахунок яких чинників команда намагається вести атакуючі дії і як збирається протидіяти сильним якостям суперника.

Якщо ми дотримуємось цих критеріїв оцінювання футбольного матчу, це вже достатній рівень розуміння футболу.

Аналіз футбольного матчу
Поділ поля на три частини

Гру футбольної команди можна поділити на дві частини: атакуючі дії (фаза володіння м’ячем) і захисні дії (фаза гри без м’яча), але при аналізі футбольного матчу використовується поділ футбольного поля на три частини - 1,2,3 зони. (Малюнок 1). В залежності від того, якій з цих зон футбольного поля здебільшого відбувається гра, можна зробити висновок, яка команда володіла територією та вела гру з перевагою. Тут варто зазначити, що перевага в володінні м’ячем не тотожне поняття до переваги в володінні територією. Статистику в відсотковому відношенню можна завжди переглянути на сайті whoscored.com, також детальну статистику можна переглядати на сайті squawka.com.

Поділ поля на п’ять частин дозволяє аналізувати, яким чином команда намагалась атакувати, перевагу надавалась зв’язкам на фланзі чи в центрі (Малюнок 2).На squawka.com можна переглядати детальний аналіз з поділом поля на тринадцять частин (п’ять в центральній зоні і по чотири на флангах). Нажаль, для прихильників українського ліги цей сайт веде статистику лише по п’яти провідним чемпіонатам.

Компактність

Компактність - це відстань від найнижче розташованого польового гравця команди до найвище розташованого гравця. Оптимальною вважається відстань 30 метрів в ширину від лівого крайнього гравця до правого крайнього і 30 метрів в довжину від центрального захисника до центрального форварда. Таким чином команда обмежує суперника в просторі, насичуючи всі зони (в межах власного квадрату) футбольного поля і часі (малюнок 3). На малюнку нижче проілюстровано компактність розташування. Як бачимо, червона команда розташована на полі значно компактніше, відповідно працювати між лініями захисту для ведення комбінаційних дій значно важче.

Фази володіння м’ячем

На малюнку 4 представлені чотири фази гри, які послідовно повторюються в матчі.

1. Фаза володіння м’ячем. Початкова фаза розвитку будь-якої атаки команди. Суперник у даному випадку веде організований захист, де кожен футболіст займає зону власної відповідальності.

2. Фаза втрати м’яча. Якщо команда втрачає м’яч, наприклад після розіграшу стандартного положення чи не точної передачі, вона вимушена перебудовуватись на захисні дії. У момент перебудови команда не є організованою в захисті, адже гравці переважно для подолання захисних побудов суперника змінюють позиції на полі, відбуваються зміщення на фланг для створення чисельної переваги, чи в випадку стандартного положення перебувають в штрафному майданчику суперника.

3. Фаза володіння м’ячем суперника. Розпочинається, як тільки команда вибудувала організовану оборону власних воріт. У даному випадку йде спроба відібрати м’яч в суперника.

4. Фаза перехоплення м’яча. В даному випадку суперник дезорганізований в захисних побудовах і в команди є можливість розвивати атаку через вільні зони чи використовувати вільний простір у захисті суперника. Як тільки суперник організував власний захист, коло замикається і розпочинається фаза володіння м’ячем.

Ця проста схема дає відповіді на багато питань, пов’язаних з тактикою футбольного матчу. Відстежуючи, як команда перебудовується на різні фази володіння м’ячем, можна зробити висновок про рівень організації команди при переході від нападу в захист і навпаки. Наскільки вчасно гравці займають власні позиції на полі чи як відбувається перебудова в захисті при швидкому переході з нападу. Вміння розпізнавати ці чотири фази, та зробити точний опис перебудови команди під час змін кожної з них і є основною роботою відеоаналітика футбольного клубу.

Формації

Вважати формацію команди, в якій вона розташовується в грі, синонімом слова тактика не зовсім вірно. Формація - це приблизна схема розташування команди на полі. Кількість тактичних схем (формацій) в теорії футболу необмежена, будь-який гравець може з’явитись на будь-якій ділянці футбольного поля, тому ми можемо лише виокремити найбільш популярні формації. Для прикладу в Англії здебільшого використовують розташування " 4-4-2" (чотири захисники, чотири півзахисники і два нападника), класичним прикладом є «Манчестер Юнайтед» і «Евертон», в Україні переважно використовується схема "4-2-3-1" (чотири захисники, два опорних півзахисники, три атакуючих півзахисника і один форвард), прикладом є «Шахтар», «Металіст» і команда київського «Динамо». На малюнку 5 приведена схема " 4-4-2", в якій можна виокремити три лінії гравців.

Основною перевагою схеми " 4-4-2" є її зрозумілість для гравців - зони діяльності не вимагають надвисокої тактичної гнучкості. Крім цього, саме в цьому розташуванні легко застосовувати пресинг, як в середній частині поля, так і високий пресинг, завдяки двом гравцям на кожному з флангів. Система також відзначається високою компактністю при веденні захисних дій. Цікаво, що засновником цієї схеми є видатний радянський тренер Віктор Олександрович Маслов.

Коли в 1966 році сер Альф Рамсей вперше застосував систему "4-4-2" і привів збірну Англії до перемоги на чемпіонаті світу, він, мабуть, навіть не знав, що як мінімум за рік до нього це розташування використовувала команда київського «Динамо».

До цього система гри з двома півзахисниками вважалася хрестоматійною і непорушною - адже так грали бразильці. Але Маслов, прийшовши в «Динамо», відразу задумав відтягнути двох крайніх нападників у півзахист. Що і призвело до створення нової системи розташування гравців на футбольному полі. Крім цього Маслов послідовно відстоював зонний захист, який він використовував у «Динамо», що на той час не використовувався в жодній команді, які віддавали перевагу персональній опіці, адже вважав, що персональна опіка знеособлює команду і гравців і основним її завданням є не дати зіграти супернику.

На малюнку 6 приведена схема розташування " 4-2-3-1". Основною перевагою в наш час популярної системи є більш вигідне розташування гравців на полі. Якщо схема "4-4-2" утворює три лінії гравців, що видно на малюнку вище, то схема "4-2-3-1" утворює чотири таких лінії. На відміну від системи "4-4-2", схема розташування "4-2-3-1" є відносно новою та прогресивною і вимагає від крайніх захисників і крайніх півзахисників (вінгерів) тактичної гнучкості.

Але, як вище зазначено, формації команд не можна вважати тактикою, це лише приблизна схема розташування. Команди часто змінюються в залежності від суперника, від ситуації на футбольному полі, від тактичних завдань, отриманих від тренера і т.д. Як приклад, можна привести дніпропетровський «Дніпро», що в матчах Ліги Європи переважно використовував схему "4-4-2", а в чемпіонаті України здебільшого "4-2-3-1". Навіть під час одного конкретно взятого матчу команда може декілька раз під час гри провести перебудову на футбольному полі. Іншим прикладом може слугувати дортмундська «Боруссія», яка веде захисні дій в формації "4-4-2" чи "4-4-1-1", а на атакуючі перебудовується в "4-2-3-1". Юрген Клопп загалом постійно намагається розширювати тактичний потенціал власних гравців використовуючи різні системи, як "4-3-3" «Double Six», чи "4-5-1".

Асиметричні схеми

Переважно формації команд легко помітити відразу, для цього краще спостерігати за командою, яка діє без м’яча наприклад " 4-4-2", це дві групи гравців по чотири, розташовані в лінію та два нападника вище над ними. Але існують і схеми, які важко розпізнати. Це легко пояснити тим, що гравці не завжди виконують настанови тренера і не працюють безпосередньо в своїй зоні діяльності, але можливі варіанти, коли команди свідомо відхиляються від стандартних положень з метою отримати перевагу на певних ділянках поля. До прикладу на малюнку 7 ми можемо спостерігати відхилення від стандартної формації "4-4-2", де правий півзахисник розташовується значно вище від лівого півзахисника, мета такого завдання може полягати в намаганні використати вільну зону на правому крилі атаки.

Відхилення від стандарту називають асиметричним формуванням. Варто зазначити, що навряд чи команда буде використовувати асиметричне розташування свідомо на протязі всіх 90 хвилин гри, радше це ситуативні завдання, отримані від наставника, як зосередити власні дії більше на одному з флангів для створення тиску на певну групу гравців чи з намаганням використати недоліки побудови суперника. Зі свіжих прикладів можна пригадати цьогорічний фінал Ліги Чемпіонів: після перерви Куба Блащиковскі розташовувався значно вище лівого вінгера чи півзахисника «Боруссії» Гросскройца, тим самим - формуючи асиметрію в нападі.

Але разом з тим, якщо брати будь-яку формацію за основу, то не можна говорити про перевагу однієї системи над іншої, недоліки розташування "4-2-3-1" і "4-3-1-2" легко побачити на малюнку 8. Схематичний приклад дозволяє побачити, що недоліком системи " 4-3-1-2" є незаповнений простір на флангах захисту і півзахисту, проте, це дозволяє більше наситити центральну частину поля. В схемі "4-2-3-1" недоліком є вільний простір між фланговими вінгерами і фланговими захисниками. Високі позиції вінгерів в атаці відкривають зони дій для флангових півзахисників суперника. Щоб обмежити в просторі опонентів, флангові захисники мають діяти високо, що також вимагає від них високих швидкісних характеристик. Такі структурні переваги та недоліки можна знайти в кожній формації.

Підсумки

Формація команди немає вирішального значення при аналізі футбольного матчу і причина тут проста - формація це лише загальна схема розташування, але вона не говорить про індивідуальні завдання гравців на полі, які вони отримують від наставника чи завдання, які перед ними ставить та чи інша система і нічого не говорить про те, як буде грати команда. Радше можна вести мову, що формація - це кістяк чи основа колективу.

Кожна схема має як свої переваги, так і недоліки, що сприяють, або перешкоджають певним типам гри. Наприклад, якщо команда намагається діяти від захисту на контратаках, з використанням довгих передач, максимально швидко долати центральну частину поля, тоді розташування з двома нападниками теоретично дає певні переваги над розташуванням з одним форвардом. Однак на практиці ці недоліки і переваги систем не мають безпосереднього впливу на гру, тому що команди приховують їх за допомогою тактичних засобів і перебудов. Саме тому при аналізі футбольного матчу потрібно оцінювати зону діяльності футболістів, їх перебудови та зміщення, які вони здійснюють, відштовхуючись від тактичного розташування, набір тактичних засобів ведення гри і те, як команди переключаються з однієї фази гри на іншу.